Oksana Lopokha

Світло потребує тіла, щоб стати досвідом. До зустрічі з іншим воно залишається чистою можливістю, і лише прийняте стає присутністю. Робота досліджує цей момент прийняття як акт внутрішньої архітектури.

Вертикальна вісь у центрі полотна працює як провідник між джерелом і глибиною. Вона з'єднує початок і завершення руху, а симетрія навколо неї засвідчує рівновагу, яку здобуто тривалим зусиллям. Кожна половина відповідає другій, і в цій відповіді виникає тиша, здатна вмістити сяйво.

Темрява виконує тут конструктивну функцію. Вона задає межі, надає світлу вагу й дозволяє йому тривати. Увібрати означає розмістити світло у власній будові, дати йому місце, час і форму.