«Народження світла» зображує жінку у священній єдності із сонцем — посудиною творення та оновлення.
Її підняті руки, що тримають чашу, втілюють вдячність і шану перед життєдайним світлом, тоді як її вагітність символізує як безперервність, так і пробудження внутрішнього освітлення.
Діалог між теплими жовтими та рожевими кольорами та глибиною фіолетового та блакитного кольорів викликає подвійність світанку — народження дня та відродження надії.
У цій роботі я досліджую архетип Матері-Життя, де символізм та емоційна енергія зливаються у візуальну мову трансформації та вдячності.