Ця робота – друга частина мого триптиху "Марення", створеного під час пандемії COVID-19. У цей період невизначеності та ізоляції я досліджувала внутрішній світ людини, яка шукає опору в нестабільному середовищі. Звивисті лінії, переплетення форм - передають почуття заплутаності й розгубленості, коли час ніби завмирає, а реальність стає примарною.

М’які блакитні й рожеві відтінки я обрала для інтерпретації спогадів про минуле, яке здається недосяжним. Водночас золоті вкраплення символізують крихкі моменти надії та світла серед хаосу. 

Ця частина триптиху – це відображення крихкості людської психіки в умовах ізоляції, але водночас і спроба знайти красу навіть у найважчі часи.