Ця робота — про взаємодію живого й неживого, природного й техногенного. Органічні вигини форм нагадують тіло, рух чи пульс, тоді як механічні елементи орнаментів відсилають до ритму машин і безперервного руху часу. Поєднання цих контрастних світів говорить про крихкий баланс: людина є частиною природи, але водночас творець техніки, яка змінює навколишнє середовище та її саму. Це візуальне нагадування про необхідність гармонії між індустріальним прогресом і внутрішнім людським ритмом — пульсом життя.